Продовжуємо серію дописів із практичними порадами для родин і доглядальників від Роксолани Карпінської — члена Медичної ради «Медікс Опіка», лікаря-психіатра, кандидата психологічних наук, доцента кафедри психіатрії, психології та сексології ЛНМУ ім. Данила Галицького.
Ситуація. Пізній вечір. Мама, яка ще вдень спокійно розмовляла, раптом намагається встати з ліжка, кудись збирається, не впізнає доньку і розмовляє з чоловіком, який помер багато років тому. Родина розгублена: «Вона збожеволіла?», «Це вже кінець?», «У неї деменція?».
Найчастіше це не божевілля і не обов’язково кінець. Це делірій — гостре порушення свідомості, найпоширеніший психічний стан у паліативних пацієнтів. І приблизно в половині випадків він зворотний, якщо вчасно знайти причину.
Як розпізнати делірій
Головна ознака — раптовість і мінливість. Стан змінюється за години або дні, а не за місяці. Протягом доби він коливається: вранці людина може бути майже звичною, а надвечір і вночі — сплутаною й неспокійною.
На що звернути увагу
- Порушена увага. Не втримує розмову, не може відповісти на просте запитання, «випадає».
- Сплутаність у часі й місці. Не розуміє, ранок це чи ніч, вважає, що перебуває в іншому домі.
- Перевернутий сон. Вночі людина не спить і збуджена, вдень дрімає.
- Галюцинації та підозрілість. Бачить або чує те, чого немає; виявляє підозрілість, страх, звинувачення.
- Руховий неспокій. Неспокій рук, спроби встати, зривання підгузка чи катетера.
Це не деменція. Деменція розвивається поступово, роками, і стан людини день у день приблизно однаковий. Делірій приходить раптово. Якщо у пацієнта вже є деменція, делірій усе одно помітний — як різке погіршення проти звичного для нього рівня.
Делірій не завжди виглядає як збудження. Значно частіше він тихий: людина сонлива, майже не говорить, відвертається до стіни, не цікавиться нічим, повільно відповідає. Родина зазвичай думає: «просто ослаб», «сумує». Саме цю форму пропускають найчастіше, хоча вона так само потребує огляду лікаря.
Звідки він береться
Делірій — це реакція виснаженого мозку на тілесне неблагополуччя. Найчастіші причини вдома цілком буденні й у багатьох випадках виправні:
- зневоднення — людина мало п’є;
- закреп протягом кількох днів або затримка сечі;
- інфекція: сечових шляхів, легень, підвищена температура;
- некупований біль;
- побічна дія або зміна дози ліків, зокрема знеболювальних і снодійних;
- порушення обміну речовин, зокрема підвищення кальцію в крові;
- різка відміна алкоголю чи снодійних, які людина приймала тривало.
Тому перше, що робить лікар, — не «заспокоює психіку», а шукає тілесну причину.
Що може зробити родина вже зараз
- Не сперечайтеся. Переконувати, що в кутку нікого немає, марно — це лише посилює страх. Краще сказати спокійно: «Я поруч, ти вдома, ти в безпеці».
- Називайте себе. Короткі прості фрази, спокійний голос, без кількох співрозмовників одночасно.
- Допоможіть зорієнтуватися. Удень — світло і відкриті штори, вночі — м’який нічник, а не повна темрява. Годинник і календар на видноті. Обов’язково окуляри та слуховий апарат, якщо людина ними користується.
- Забезпечте спокій. Одна–дві знайомі людини поруч, вимкнений телевізор, менше відвідувачів і зайвого шуму.
- Стежте за простими речами. Чи п’є достатньо, коли востаннє було випорожнення, чи є сечовиділення, чи немає температури.
- Дбайте про безпеку. Приберіть небезпечне з-під рук і подбайте, щоб людина не впала. Не прив’язуйте хворого — фіксація посилює збудження і страх.
- Зафіксуйте подробиці для бригади. Коли саме почалося, що змінилося в ліках за останні дні, чи був закреп, температура, падіння.
Коли слід телефонувати про допомогу негайно
Зателефонуйте лікарю, якщо сплутаність з’явилася вперше або різко посилилася, якщо є температура, якщо людина кілька днів не випорожнювалася чи не сечиться, якщо вона небезпечна для себе, або якщо ви просто не справляєтеся. Це не «дрібниці, які почекають до ранку».
В останні дні життя делірій буває незворотним, і тоді метою лікування стає не повернення ясної свідомості, а спокій і відсутність страждання. Це нормальна й гуманна мета.
«І пам’ятайте: коли рідна людина вас не впізнає, це говорить хвороба, а не її почуття до вас. Вона все ще відчуває знайомий голос і присутність поруч — навіть тоді, коли не може назвати вас по імені».
Головне правило
Усі рішення щодо ліків та їхніх доз ухвалює лікар. Якщо щось турбує або змінюється — телефонуйте вашій бригаді «Медікс Опіка», а не вирішуйте самотужки.



