4 хв читання23 липня на базі обласної клінічної лікарні пройшла міждисциплінарна конференція «Онкологічний пацієнт. Хронічний біль. Від терапії супроводу до паліативної допомоги», яка включала два профільні семінари — для лікарів первинної ланки та працівників соціальних служб регіону.
Сучасна паліативна медицина — це не лише про ліки. Це про безперервний супровід, тамування хронічного болю, психологічну підтримку родини та профілактику вигорання самих медиків і соцпрацівників. Тому головна мета семінарів — об’єднати зусилля лікарів первинної ланки та працівників соціальних служб для побудови дієвої системи догляду за важкохворими пацієнтами.
Суглобовий синдром і хронічний біль
Науково-практичним відкриттям конференції стала лекція «Суглобовий синдром. Хронічний біль. Від ранніх стадій до ведення паліативних пацієнтів», яку представив професор кафедри травматології та ортопедії НМУ імені О. О. Богомольця, доктор медичних наук Тарас Омельченко.
Хронічний суглобовий біль — це тривалий стан, що триває понад три місяці, найчастіше спричинений остеоартрозом, ревматоїдним артритом або подагрою. Не рідкістю є хронічний біль у суглобах, що виникає внаслідок травм та поранень у військовий час. Важливо розуміти, що менеджмент хронічного болю — це комплексний багатофакторний підхід, що охоплює медикаментозну терапію, фізичну реабілітацію та психологічну підтримку. А головною метою терапевтичних заходів є не тільки зменшення інтенсивності болю та покращення рухливості, але й підвищення якості життя пацієнта.
Тарас Омельченко зазначив, що паліативна допомога в ортопедії — це спеціальний медичний догляд для пацієнтів із тяжкими, невиліковними або руйнівними захворюваннями і травмами опорно-рухового апарату, який включає контроль хронічного болю, профілактику пролежнів та підбір засобів пересування. При догляді за лежачими пацієнтами вирішальне значення має запобігання пролежням, контрактурам та порушенням кровообігу.
Потрібна допомога онкопацієнту вдома?
Зверніться до Medics Опіка — підкажемо, як організувати паліативний супровід за програмою НСЗУ.
Роль соцпрацівників і профілактика вигорання
У своїй першій доповіді лікар-психіатр, викладач кафедри психології ЧНУ ім. Богдана Хмельницького Олексій Борщ акцентував увагу слухачів на ролі соціальних працівників у підтримці онкопацієнта, важливості комунікації з родиною, а також на ефективних кроках профілактики професійного вигорання соціальних працівників. Адже в сучасних умовах постійного наростання навантаження на соціальні служби питання невідворотної професійної втоми на тлі рутинності виконання повсякденних завдань набуває особливого значення.
Належна і запланована профілактика професійного вигорання соціальних працівників включає психологічну саморегуляцію, чіткий розподіл робочого часу та регулярну супервізію, що передбачає підтримку та розбір складних випадків із досвідченим колегою чи психологом. Не останню роль у підтримці мотивації відіграє здоровий клімат у колективі: довіра, взаємодопомога та відсутність надмірного тиску від керівництва.
Клінічний досвід «Медікс Опіка»
Своїм унікальним клінічним досвідом вирішення складних практичних завдань поділилася Оляна Панченко, лікар анестезіолог-реаніматолог, регіональний менеджер оператора мобільної паліативної допомоги «Медікс Опіка». Зокрема, показовим клінічним прикладом був випадок з пацієнткою, у якої була гліобластома лобно-тім’яної ділянки головного мозку. Фахівці клінічно виявили неспроможність центру Брока, тобто пацієнтка не могла говорити та повідомити про біль. При цьому вона розуміла, коли до неї звертаються — зона Верніке функціонувала, тобто хвора могла «відповісти» іншим способом, наприклад стисканням пальців лікарю.
У таких випадках життєво важливим є запобігання застою у легенях та утворенню ателектазів, що з’являються через іммобільність. При зміні положення тіла легенева тканина рівномірно розправляється завдяки зміні напряму вектору сили тяжіння, дихальні шляхи очищуються фізіологічно. Напівсидяче положення з фіксацією плечового поясу зменшує задишку через залучення до акту дихання «додаткових дихальних м’язів», окрім діафрагми.
Комунікаційна синергія та ментальне здоров’я
Програму продовжив виступ Сергія Коноваленка з доповіддю «Якість життя хворого у фокусі сімейного лікаря, онколога, соціального працівника. Комунікаційна синергія». Доповідач наголосив, що продуктивна комунікація сімейного лікаря та онколога є ключем до якісного супроводу пацієнта: вона включає раннє виявлення та скерування, обмін медичними даними через електронну систему, а також подальший паліативний догляд. Сімейний лікар є першочерговою ланкою для отримання безкоштовного паліативного догляду онкохворим: він встановлює статус пацієнта, виписує електронне направлення та призначає знеболювальні засоби.
Друга доповідь лікаря-психіатра Олексія Борща була присвячена ментальному здоров’ю онкологічного пацієнта — від раннього виявлення порушень до паліативного супроводу.
Найчастіші емоційні реакції людини на онкологічний діагноз — це сильний страх, тривога та депресія. Саме тому підтримка психічного стану допомагає легше проходити терапію та покращує якість життя. Ретельно запланована робота онкопсихолога або психотерапевта, які розуміють специфіку діагнозу, передбачає перш за все відкрите спілкування: розмови про свої почуття з лікарем, рідними чи групами підтримки. Спокійне і відповідальне ставлення пацієнта до виснажливої терапії — у багатьох випадках рятує життя. На етапі паліативного супроводу, коли проводиться симптоматичне лікування, дуже важливим є позитивне спілкування не тільки з психологом, але й з близькими, що перебувають поруч.
Спікери порушили критично важливі питання якості життя пацієнтів, аби допомогти налагодити системну взаємодію між лікарями, соціальними працівниками та громадою міста й області.
Працюємо над тим, щоб якісна, доказова та чуйна паліативна допомога стала доступною в кожному куточку України. Разом робимо важливі кроки для покращення якості життя тих, хто цього найбільше потребує!
